Все про весільні рушники. Практичні поради молодятам

На рівні із весільною сукнею незмінним атрибутом сімейного святкування є весільні рушники. Цей декор не має зайвих деталей, і навіть розмір, колір чітко регламентується народними традиціями. А ще розкажемо про забобони, повір’я, магічні ритуали, які кружляють навколо весільного рушника.

Скільки рушників потрібно на весіллі

Чи знаєте ви, що раніше для святкування традиційного українського весілля потрібно було понад 50 вишитих рушників? Один використовували для батьківського благословення, на інший – клали весільний коровай, третім – зв'язували руки молодих, четвертий – наречена повинна була принести в будинок нареченого. А ще весільними рушниками обдаровували сватів, дружок, боярина, гостей, хрещених батьків, які ділили весільний коровай.

Зараз весільні рушники найчастіше стелять під ноги або пов’язують ними руки наречених. Змінився й підхід до вибору цього декоративного елемента. Найчастіше весільні рушники купують батьки або хрещені батьки молодих, а сам текстиль із вибитим, а не вишитим візерунком. До всього ж, такий короткий, що його довжини ледве вистачає, аби зав’язати руки. Тому краще не економити на весільному рушнику.

При виборі готового виробу обов’язково зверніть увагу на виворітний бік. Не важливо, рушник вишивали вручну чи він прикрашений машинною вишивкою, виворітна сторона має бути охайною, без перетяжок через усе поле виробу. Бо за повір’ями виворітна сторона весільного рушника — то для Бога. Аби життя молодих було мирним, рівним, без вузликів, важливо придбати або вишити весільний рушник акуратний з лицьового й виворітного боку.

Які вимоги щодо розміру рушника під ноги

Сучасна традиція ставати ногами на весільний рушник нареченим просто б шокувала наших предків. Бо у давнину вишивка на текстилі вважалась сакральним предметом. І стати на неї у взутті було рівнозначним накликати на себе біду. Тому під час вінчання ще кілька століть назад на весільний рушник молоді ставали виключно колінами на центральну частину, яку називали Божим місцем. Така назва виникла через те, що вишивальниці ніколи не зашивали середину вишитого весільного рушника. А біла серединка полотна символізувала білу хмаринку Божого благословення, яке опускається на молодят.

Не доречним було і використання мережок під час вишивки й пошиття цього весільного декору. Від сучасного традиційний рушник відрізнявся розмірами. Ширина весільного рушника мала бути не меншою 45 см, довжина до 5 м. Досвідчені вишивальниці були дуже забобонними щодо вибору матеріалу. Не можна було шити весільний рушник зі шматків тканини, старого матеріалу. А ідеальними вважаються розміри весільного рушника, коли ширина, довжина діляться на 7. Сучасні ж заготовки для вишивки весільного декору надходять до продажу шириною в кращому випадку 35 см. Якщо хочете придбати якісний весільний рушник, який відповідає всім канонам, то шукайте його на сайті інтернет-магазину вишитого одягу “Калина”.

Особливості рушника під весільним короваєм

Для рушника, який використовується для подачі короваю, вимоги менш суворі. Його роблять більш різнобарвним. Найчастіше на весільному рушникові під коровай вишивають кетяги калини, дубове листя. Виноградна лоза із плодами, хміль символізують родючість, плодючість, прив’язаність молодих один до одного.

На весільних рушниках, якими батьки благословляють молодих іконами, ніколи не вишивають лики святих, хрести чи інші релігійні атрибути. Доречними будуть варіант із зображенням весільних каблучок, побажаннями щастя і долі.

Найголовніше - не позичати ні в кого весільних рушників, бо ви ж не хочете позичати й чиюсь долю.