Історія вишиванки

Чи знаєте ви, що перший вишитий одяг на території України були ще в епоху палеоліту? Такі сенсаційні заяви роблять вітчизняні археологи, базуючись на знахідках лляних сорочок, із вишитими візерунками. Історія показує, що давній прототип сучасної вишиванки — це класична сорочка із вишитими візерунками на комірі та нагрудній планці. Це те саме, що бачимо зараз на чоловічих вишиванках.

Аналогічні моделі можна знайти на скіфських золотих прикрасах, у сарматських похованнях. Тобто вишиванка була не якимось локальним, малопоширеним одягом. Навпаки, у таке вбрання вдягалися лицарі, князі, воїни та будівельники. На фресках собору Софії Київської в зображенні почту Ярослава Мудрого можна також побачити людей у сорочках із вишитими орнаментами.

Зараз вишиванка переживає черговий історичний сплеск популярності.

Регіональні історичні відмінності вишиванки

Історія української вишиванки була б неповною без огляду регіональних відмінностей. Адже кожний регіон чи навіть село по-своєму кроїли, шили та оздоблювали вишитий одяг.

В Україні є два типи сорочок: правобережний та лівобережний. Перший тип вишиванок прикметний своїм комірцем. Він або стоячий, або відкладний. З історії знаємо, що на Волині, Львівщині комір вишитої сорочки прикрашається різнобарвними візерунками. А от на Лівобережній Україні вишиванка взагалі не має коміра. Чому так історично склалося, зараз важко сказати. Автентичні сорочки із Київщини, Полтавщини, Донеччини замість комірця мають лише вузьку облямівку. Та й рукави на чоловічих вишиванках Лівобережжя не декорувались взагалі, хіба вузенька смужка на краю манжета. А от на Волині вишиті сорочки обов’язково мали пишні вишиті рукави як у жіночому, так і чоловічому одязі. Пояснень цих відмінностей історія не дає.

            За кроєм вишитий одяг історично поділявся на тунікоподібні, варіанти із кокеткою або з поликами. Найдавніший варіант — туніка. Їх носили чоловіки й жінки. Якраз приклади таких вишиванок можна знайти у скіфських похованнях. Для зручності у тунікоподібні сорочки у бокові шви додавалися клинці. Такий крій ще й зараз часто зустрічається на півночі Україні, Поділлі, Закарпатті. Прикметна особливість таких виробів — їхня горловина ніколи не була призбирана.

Другий за популярністю крій із вставкою на плечах — поликом. У такій сорочці розріз був переважно спереду під горловиною (Полтавщина, Чернігівщина). Але на Дніпровщині, Миколаївщині, Луганщині розріз розміщували збоку. А карпатські вишивальниці взагалі такий розріз викроювали на спині.

            Відрізнялась і довжина вишиванки. На Поліссі, Буковині, Львівщині сорочку носили поверх штанів, підперізуючи крайкою (поясом). Довжина такого одягу часом сягала колін. Історія українського одягу розказує, що подільські сорочки обов’язково прикрашались по низу.

Короткі та широкі були сорочки чумаків. Історія свідчить, що широкими були не тільки груди та спина, але й рукави. А от довжина - як у сучасної сорочки.

Історія вишиванки у легендах

Походження вишиванки у народній творчості відобразилось у своєрідній містичній легенді. Багато століть тому українську землю вкрила страшна хвороба. Пошесть викошувала цілі родини й села. І в одній родині залишились лише мати з новонародженим сином. Споглядаючи, як один за одним помирали коханий чоловік, старші діти, сивочолі батьки, жінка почала молити Бога врятувати хоча б дитину- продовжувача роду. Між молитвами та риданнями вона заснула. У сні до неї прийшов янгол, який розчерком пера на полотні намалював візерунок із хрестиків. Він пояснив, що кожен хрестик — то магічний оберіг, зашифрований у візерунок, аби його не розгледіла нечиста сила. І саме вишивши цей орнамент на сорочці, жінка може врятувати свою дитину. А от розповідати історію про те, що саме вона вишила і для чого, не можна нікому.

Прокинувшись, мати почала вишивати чорними вовняними нитками на грубому полотні. Рясні хрестики швидко прикрасили комір, щоб хвороба не проникла через голову, край рукавів, аби не прийшла із їжею, яку тягтиме малюк до рота, та низ (поділ), аби неміч не прийшла із землі через ноги. Розказати історію  вцілілим односельцям, чому так треба прикрашати одяг, жінка не могла, бо тоді пропала б його магічна сила. Але навчити жінок створювати магічні візерунки на основі хрестику їй було дозволено. І з того часу жінки, які хотіли вберегти своїх рідних від хвороб чи лихого ока, прикрашали вишиваний одяг візерунками-талісманами.

Правдива ця історія чи ні — ніхто вже зараз не скаже. Але те, що вишиті сорочки та плаття на всій території України прикрашались по горловині, краях рукавів і низом — це факт.

            Сьогодні історія вишиванки відкриває чергову свою сторінку. Тепер це не лише одяг-оберіг, а стильне доповнення будь-якого образу.